ВИСНА́ЖНИ́Й, висна́жна́, висна́жне́. Те саме, що висна́жливий. Коли солдат повернеться додому Й стару шинель повісить на гвіздку, Він разом з нею скине з себе втому, Солдатську втому, виснажну й важку (Перв., І, 1958, 460).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 491.