ВИСТАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́СТАВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. ви́ставляться; док. 1. Висуватися звідки-небудь, показуватися або виступати наперед. З дверей виставляється голова хлопчика в пошарпаній, занадто великій шапці (Л. Укр., II, 1951, 19);
* Образно. Вкриті білою пеленою гори, що виставились одна поперед другої, ніби теж насторожилися (Турч., Зорі.., 1950, 171).
2. Робити помітними які-небудь свої якості. Сусанна Уласівна мала на думці виставитись перед гостем з обідом і таки добре загаялась (Н.-Лев., IV, 1956, 123).
3. тільки недок. Пас. до виставля́ти. На бруствері окопу виставлялися не зовсім звичайні мішені (Кучер, Чорноморці, 1956, 425); Вона [драма "Украдене щастя" І. Франка] виставлялася на сцені майже всіх драматичних театрів (Мист., 4, 1956, 12); До президії вперше виставлялася кандидатура Литчиного наймита (Епік, Тв., 1958, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 499.