ВИСТРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТРОЇТИ, ою, оїш, док., перех. 1. рідко. Ставити в ряд, рядами, шикувати; ставити, розміщати в певному порядку кого-небудь. Дід Овсій вистроїв усіх в одну лінію, а сам пішов попереду (Коцюб., І, 1955, 348); Вистроївши матросів у два ряди, повідомив [Зеленцов] про наказ командування (Кучер, Чорноморці, 1956, 539); Софія, перебивши його [Гаркушу], наказала вистроїти прибулих для огляду (Гончар, Таврія.., 1957, 101).
2. діал. Гарно, святково одягати кого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 503.