ВИ́ТОП, у, ч. 1. Те саме, що вито́плювання. Прославлений Донбас дає рекордні цифри видобутку вугілля, витопу чавуну і сталі (Тич., III, 1957, 290).
2. Те, що витоплено; витоплений метал. Пломеняться печі В витопах руди (Ус., На.. берегах, 1951, 11); І ввижаються [синові] великі рукавиці сталеварів, витопів багряні бліки, синюваті окуляри (Рудь, Дон. зорі, 1958, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 514.