ВИТЯЖНИ́Й, а́, е́. 1. Зроблений способом витягання, розтягання.
Витяжні́ чо́боти — чоботи, в яких із суцільного шматка шкіри зроблені передок і халява. В нього [козака] червона стьожка гарна в застіжках і нові чоботи витяжні (Номис, 1864, № 11182).
2. Який може витягатися, який служить для витягання, висмикування, діставання чого-небудь звідкись, з чогось. Витяжне кільце парашута.
3. Признач. для вентиляції, для витягання отруйних газів, диму і т. ін. із закритого приміщення. Певно, тут був колись гараж або майстерня, бо вгорі зі стіни виглядала витяжна труба (Ю. Янов., II, 1954, 40).
4. діал. Протяжний. Пісня та не дрібна, не швидка та весела, а жалібна, витяжна, плакуча (Н.-Лев., І, 1956, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 523.