ВИ́ФРАНЧЕНИЙ, а, е, розм. Який вифрантився. Завитий, вифранчений, я влетів на сцену з величезним букетом (Моє життя в мист., 1955, 104); Слухняно повернулися [діти] під штовханами унтера, який намагався догодити вифранченому морському льотчикові-офіцеру, і вийшли з кабінету (Ле, Клен. лист, 1960, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 524.