ВИ́ФУРКНУТИ, ну, неш, док., діал. 1. Швидко, з шумом вилетіти звідки-небудь (про птахів). Волове очко.. вифуркнуло зі своєї схованки (Фр., II, 1950, 257).
2. перен. Швидко вийти, вибігти. Я розлютилася.. та й вифуркнула з хати! (Коб., І, 1956, 492).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 524.