ВИХИЛЯ́СОМ, присл., розм. Вигинаючись, звиваючись, роблячи вихиляси. Не вдержався і старий, ну й собі по-запорізьки: і викрутасом, і вихилясом, цокотить підківками, вистрибує (Стор., І, 1957, 147); Знов іншим часом Шукає [Сашко] витівок, забав, Ще й ходить якось вихилясом (Рильський, Поеми, 1957, 34); // Згинаючись набік. — Друзі! — раптом вигукнув Іван. Він вихилясом, кульгаючи на одну ногу, підвівся на ослін (Досв., Вибр., 1959, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 526.