ВИ́ХРЯКНУТИ, ну, неш, док., перех., діал. Однокр. до ви́хрякати. — Я її, — каже Сергій, — видно, добре струснув у своїм жалю, що вона й вихрякнула [каблучку] з гортані (Барв., Опов.., 1902, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 535.