ВИ́ЧАСТУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Витратити на частування. [Михайло:] Оставалась пляшка спотикачу. Піди ж, принеси, коли не вичастувала ким (Котл., II, 1953, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 537.