Слово "вичерпувати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ВИЧЕ́РПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЧЕРПАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Черпаючи чим-небудь, вибирати, виливати звідкись воду або іншу рідину. Окопи весняна вода залива, — Вичерпують касками воду солдати (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 199); Ватя встала і гукнула на паничів: — Та візьміть з собою корячо́к, щоб вичерпати воду з човна (Н.-Лев., IV, 1956, 119); Се було місце, де колись почали були перший раз копати ями. Але, вичерпавши кип’ячку, позакидували ті ями (Фр., І, 1955, 88).

2. перен. Забирати що-небудь повністю, до кінця. Зимові дні тягнулися безконечно довго і були переповнені одностайністю [одноманітністю] і скорботою, вичерпували часто всі її сили (Коб., I, 1956, 362); // Використовувати, з’ясовувати, розкривати повністю, всебічно. Правда, і ся найновіша праця [Житецького], при всіх її добрих прикметах, не може вичерпати теми (Фр., XVI, 1955, 312); Тепер вони сидять на ослоні і, здається, ніколи не вичерпати їм теми для розмови (Сміл., Зустрічі, 1936, 60).

Ви́черпати себе́ — стати нездатним продовжувати свій розвиток, втратити живе, прогресивне. В. І. Ленін підкреслював, що ні одна з галузей науки не вичерпала себе, що перед кожною з них, зокрема перед історією, постають дедалі нові завдання у справі розкриття законів розвитку природи і суспільства (Укр. іст. ж., 2, 1960, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 537.