ВИША́РПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШАРПНУТИ, ну, неш, док., перех., розм. Різко смикаючи, шарпаючи, витягати, виривати, вихоплювати кого-, що-небудь звідкись, з чогось. Коли б його, Терентія, сила, він би за насмішку судив би, як за задавнені борги, сам язики з коренем вишарпував би [у людей] (Стельмах, Хліб.., 1959, 115); Зціпивши зуби, Богдан потяг його на себе і, вишарпнувши з натовпу, так піддав йому ногою ззаду, що він.. відлетів на дорогу сторчаком (Гончар, Людина.., 1960, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 540.