ВИШКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ШКОЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Ретельно навчати чого-небудь, прищеплювати певні навики, привчати до дисципліни і т. ін. Він [М. Кропивницький] виховував і вишколював цілі кадри акторів (Збірник про Кроп., 1955, 317); Полковник так мене ганяв по всіх дисциплінах, так вишколював на торпедних апаратах і грів на бойових катерах у морі, що мені вгору ніколи було глянути (Кучер, Голод, 1961, 91); — Я з вами ще побесідую. Сава Йосипович у школі вас не вишколив, так я спуску не дам… (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 264); Як і раніше, майже щовечора збирався наш оркестр. Іван Маркович так його вишколив, що ми вже грали не гірше якогось маленького професіонального оркестру (Збан., Малин. дзвін, 1958, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 542.