ВИШНЕ́ВО. Присл. до вишне́вий 2. І знову, як тоді, покірнеє обличчя вишнево зацвіло під поглядом моїм… (Сос., І, 1957, 97); На воді вишнево темніє забуте сонячне проміння, на небо виходять перші зорі (Стельмах, II, 1962, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 543.