ВИ́ШУМУВАНИЙ, а, е. Який вишумував, вишумувався. Довкола й справді була чудова рання осінь, що п’янила, як давнє, вишумуване вино (Сміл., Пов. і опов., 1949, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 545.