ВЛА́ДНИК, а, ч., діал. Володар (у 2 знач.). І почав Іван проклинати той чудовий дар [перстень].., котрий тепер стався.. всемогучим владником його тіла і душі (Фр., III, 1950, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 702.