ВЛОЖИ́ТИ 1 (УЛОЖИ́ТИ), вложу́, вло́жиш, док., перех., рідко. Те саме, що вкла́сти1. Дядько мій брав колись у п. Франка [книжки] і казав мені вложити до скрині (Л. Укр., V, 1956, 178); Тухольці вложили найбільше праці в те діло [пробивання проходу в горах], тож гордилися ним, як своїм (Фр., VI, 1951, 23); — Щось сотень п’ять уложив він у його [завод] (Мирний, І, 1954, 222).
ВЛОЖИ́ТИ 2 див. уложити 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 705.