ВОГНЕДИ́ШНИЙ, а, е. Який викидає вогонь, гарячу лаву. Невипадково вулкани називаються вогнедишними горами (Фіз. геогр., 5, 1956, 101); Танки прорвалися і чорними вогнедишними вежами посунули до невеличкого біленького міста — тактичної глибини оборони (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 567).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 714.