ВОГНЕЦВІ́Т (розм. ОГНЕЦВІ́Т), у, ч. Рослина з жовто-синіми квітками.
* У порівн. Горів огнецвітом орден (Жур., Дорога.., 1948, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 714.