ВОДИ́ЧКА, и, ж. Пестл. до вода́ 1. Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки — Напитися водички (Гл., Вибр., 1957, 70); Гомонить, шумить водичка. То наш Тікич грає (Ус., На.. берегах, 1951, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 718.