ВОДОЛА́З, а, ч. 1. Людина, що виконує певні роботи під водою (перев. в спеціальному костюмі та спорядженні). [Xуса:] Про тії перли є у нас в родині переказ, що аж триста водолазів втопилося, шукаючи їх в морі (Л. Укр., III, 1952, 181); Водолази успішно освоїли різання металу під водою (Рад. Укр., 3.XI 1948, 3).
2. Особливої породи навчена собака, що добре плаває та витягає з води потопаючих.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 720.