ВОЖА́К, а́, ч., розм., рідко. Те саме, що ватажо́к. Вмер вожак їх [русів] найчільніший, .. Що рік в рік на наші вежі Налітав (Фр., XIII, 1954, 358); — Табун, кажеш? — перепитав голова. — А чи знаєш ти, дочко, що всякий табун за вожаком летить? Куди вожак, туди й ключ пташиний (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 724.