ВОЙОВНИ́ЧЕ. Присл. до войовни́чий. — На вас, тату, як мені здається, нічим не вгодиш! — насупився Тимофій. — Як це нічим? — Одразу скипів старий і войовниче потягнувся до палиці (Стельмах, II, 1962, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 725.