ВОЛО́ГИЙ, а, е. Який містить у собі вологу; насичений вологою; вогкий. Ганна.. завешталася біля плити, розпалила дрова, розвісила сушити вологий Катеринин одяг (Чорн., Визвол. земля, 1950, 30); Вологим вітром вдарило з моря (Гончар, Таврія.., 1957, 498); // Покритий вологою. Анатолій сидів за столом.. і, дивлячись крізь вологі шибки у засніжений садок, роздумував (Руд., Остання шабля, 1959, 128); Сухе повітря.. під час дихання носом зволожується в порожнинах носа за допомогою вологої слизової оболонки (Шк. гігієна, 1954, 86); // Мокрий від сліз. Марія ще довго стояла біля хати, проводжаючи його [Юхима] вологими очима (Цюпа, Назустріч.., 1958, 377); // Який відзначається великою кількістю опадів. У вологому 1955 році особливої різниці в урожаї зерна озимої пшениці по культивації і оранці не спостерігалось (Колг. Укр., 7, 1956, 16); Вологий клімат.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 728.