ВОЛЬЄ́РА, и, ж. Обгороджений майданчик для утримання тварин і птахів на вільному повітрі. У запущених вольєрах бігали різних мастей звірі (Рибак, На світанку, 1940, 199); Наталка після того, як зостались її вольєри без цесарок, подалася в Херсон шукати собі іншого місця. Яресько залишився в Асканії (Гончар, II, 1959, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 736.