ВОРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. воркота́ти. Дід тим часом сидів спокійно на його карку,.. зовсім не чув Іванового воркотання (Фр.. III, 1950, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 738.