ВОРОНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Вороний кінь. Звідти він побачив, як.. Нечуйвітер схилився на гриву свого воронця (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 256); Беруть воронців із конюшень, виносять сідельця та збрую (Мал., II, 1959, 14).
2. бот. Півонія вузьколиста (Paeonia tenuifolia L.). В травні розпускаються великі темно-червоні квіти воронця — півонії вузьколистої (Наука.., 5, 1967, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 740.