ВОСЬМЕРИ́К, а, ч. 1. Предмет, який складається з восьми частин. — Батіг у мене був восьмерик! От ляскав! (Вишня, І, 1956, 221); // Запряжка з восьми коней. Є тут із наших заможня козачка, оре восьмериками (Барв., Опов.., 1902, 242).
2. Форма перекриття. Для церковного зодчества України типовим перекриттям є восьмикутний барабан, так званий восьмерик (Дерев, зодч. Укр., 1949, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 744.