ВРА́НІШНІЙ (УРА́НІШНІЙ), я, є. Стос. до ранку; ранішній, ранковий. Розряджена [Галя], як пава; легенька, як метелик; веселенька, як уранішнє сонце (Мирний, II, 1954, 179); Всі були зайняті вранішнім початком наступу (Ю. Янов., II, 1954, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 758.