ВРУ́БІВКА, и, ж., гірн., розм. Врубова машина. Уже встигла доповісти, скільки чудових механізмів одержали й одержують шахти, вугільних стругів, гірничих комбайнів, врубівок та іншого добра (Ю. Янов., II, 1954, 133); Доки ви своїм обушком тяп-ляп, — я своєю врубівкою тонну та тонну (Вишня, І, 1956, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 761.