ВРУ́НИТИСЯ (УРУ́НИТИСЯ), иться, недок. і док. Покриватися врунами; виділятися врунами (в 1 знач.). Побули вони в колгоспі… Де пшениця вруниться без краю (Мал., III, 1957, 283); Обабіч дороги врунилась рання озимина (Десняк, І, 1955, 451); Як уруниться хліб, то пускають скот пастись (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 762.