ВСВЕ́РДЛЮВАТИСЯ (УСВЕ́РДЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., ВСВЕРДЛИ́ТИСЯ (УСВЕРДЛИ́ТИСЯ), всвердлю́ся, всве́рдлишся, док. Свердлячи, заглиблюватися свердлом у середину чого-небудь. Буравом усвердлюватися в кістку; * Образно. Образ загибелі поета повільно всвердлювався в його мозок і не давав йому спокою (Тич., Магістралями життя, 1941, 36); Похмурим, гострим поглядом з-під стріхатих брів він усвердлився в обличчя юнака (Смолич, Мир.., 1958, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 762.