ВСЕВИ́ДЯЩИЙ, ВСЕВИ́ДЯЧИЙ: ◊ Всеви́дяще (всеви́дяче) о́ко, поет: а) те саме, що Всевидю́ще о́ко (див. всевидю́щий). Всевидяче око його вже проникало в глибину шеренг, когось невтомно шукало (Гончар, Новели, 1949, 50); б) (ірон.) про бога. А ти, всевидящее око! Чи ти дивилося звисока, Як сотнями в кайданах гнали В Сибір невільників святих (Шевч., II, 1953, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 763.