ВСЕСИ́ЛЬНИЙ (УСЕСИ́ЛЬНИЙ), а, е. 1. Який має необмежену владу, силу, вплив. Фелах всесильний, оази робить він серед пустині (Л. Укр., І, 1951, 304); Минули часи кріпаччини, коли доля селянки, її честь були у всесильних руках кріпосника (Життя Саксаганського, 1957, 83).
2. Який має нездоланну внутрішню силу; глибоко переконливий, впливовий. Учення Маркса всесильне, тому що воно вірне (Ленін, 19, 1950, 3); За всесильним законом життя й моці народного духу говорилося й співалося про веселе й радісне (Довж., І, 1958, 337).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 765.