ВСКЛАД (УСКЛА́Д), присл., с. г. Від середини лану до меж (про оранку); протилежне врозгін. Цією машиною [начіпна машина ПУН-1,7] можна орати всклад і врозгін та розпушувати грунт без обертання скиби (Колг. Укр., 4, 1957, 36); — Чепурненько оріть. Зараз од Куликової займіть. — Я знаю, — Сашко кучерями тріпнув, — од Куликової та всклад, бо там же борозна отакенна (Головко, І, 1957, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 767.