ВСМО́КТУВАТИ (УСМО́КТУВАТИ), ую, уєш, недок., ВСМОКТА́ТИ (УСМОКТА́ТИ), всмокчу́, всмо́кчеш, док., перех. Вбирати в себе; всотувати, всиса́ти. Корова .. стояла .. у воді і всмоктувала ставок у мокрі рожеві губи (Перв., Материн.. хліб, 1960, 144); Він [земснаряд] розпушував під собою грунт, потужною помпою всмоктував його разом з водою (Дмит., Наречена, 1959, 190); Земля всмоктала блакитні калюжі, наче їх і не було (Тулуб, Людолови, II, 1957, 515); * Образно. Може нужда та недостача покриє їх [дітей] латами, руб’ями, зсушить-зов’ялить свіжі личенька, усмокче раді веселі очиці глибоко у лоб (Мирний, 1, 1954, 208).
◊ Всмо́ктувати (всмокта́ти) з молоко́м ма́тері що — звикати до чогось, засвоювати шось з дитинства. Цілком природно звучать пісні сина коваля [І. Франка], який зріс серед сільської бідноти і з молоком матері всмоктав красу народного слова, народної мелодії (Рильський, III, 1955, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 767.