ВСТРОМЛЯ́ТИСЯ (УСТРОМЛЯ́ТИСЯ), я́ється і ВСТРО́МЛЮВАТИСЯ (УСТРО́МЛЮВАТИСЯ), юється, недок., ВСТРОМИ́ТИСЯ (УСТРОМИ́ТИСЯ), встро́миться; мн. встро́мляться; док. Всаджуватися, втикатися в середину, в глиб чого-небудь (про що-небудь гостре). Стріла так і встромилась у печеню (Сл. Гр.); Кілька щабель і ножів встромилися в нього (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 141); // Занурюватися в якусь рідину. Її весло нечутно встромлялось у воду (Досв., Вибр., 1959, 415): // Пильно дивитися, вдивлятися в кого-, що-небудь (про очі, погляд). Мить Матюха стояв нерухомий. Очі гостро встромилися в Давида (Головко, II, 1957, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 769.