ВСУ́ПЕРЕЧ (УСУ́ПЕРЕЧ), прийм., з дав. в. Незважаючи на щось, наперекір чому-небудь. Кривдунський, всупереч усім приписам і законам, уважав за нормальні відносини судді до мужички, щоб на неї насварити, накричати (Март., Тв., 1954, 119); Всупереч зовнішній легковажності, Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (Гончар, Земля.., 1947, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 771.