ВТРИ́КОНЬ (УТРИ́КОНЬ), присл., розм., рідко. Запряжений трьома кіньми. Їде якийсь панок чи купець в бричці утриконь (Стор., І, 1957, 51); Назустріч мчать утриконь ряджені в химерних личинах (Тулуб, Людолови, II, 1957, 268).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 777.