ВТУ́ПЛЮВАТИ (УТУ́ПЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВТУ́ПИТИ (УТУ́ПИТИ), плю, пиш; мн. вту́плять; док., перех., в кого — що, у сполуч. зі сл. очі, погляд, зір. Довго або пильно, уважно вдивлятися. Під час промови Річарда [Годвінсон] починає трястись, далі втуплює очі в простір поперед себе (Л. Укр., III, 1952, 81); Жак ніяковів, втуплював погляд у землю (Жур., Вечір.., 1958, 245); Хлопець стояв, утупивши погляд у сірий бурхливий потік, у сиву піну (Донч., VI, 1957, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 777.