ВУЗЛА́СТИЙ, а, е. 1. На якому нав’язані вузли (див. ву́зол 1 1). І бачить [граф] Робака, старого бернардина, Що усміхаючись закрався із-за тину, Вузластий у руці тримаючи шнурок (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 76).
2. Покритий потовщеннями. Рекомендацію докинув агроном, Що між вузластими проводив нас кущами (Рильський, Троянди.., 1957, 32); Вузласті руки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 783.