ВУЗЬКИ́Й, а́, е́. 1. Який має невелику ширину; протилежне широкий. В вузькій щілині між кипарисами сміялося море свіжим, іскристим усміхом (Л. Укр., III, 1952, 599); Євмен Жлукто, дебелий довгорукий дядько з косими вузькими очима.., потягнувся через стіл до зерна (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 6); // Менший за шириною, тісніший, ніж потрібно, бажано. — Ніяк не влізу в прокляте крісло, таке вузьке! (Н.-Лев., І, 1956, 126); І звівся [С. М. Кіров], натягнувши вузьке пальто на плечі, В руці портфель потертий (Бажан, І, 1946, 256).
2. перен. Який має дуже обмежені можливості, неширокі межі. Буржуазні відносини стали занадто вузькими, щоб вмістити створене ними багатство (Комун. маніф., 1947, 20); // Який охоплює небагато або небагатьох. Наша робота — не для вузького кола любителів красного письменства. Наша творчість належить народові (Літ. газ., 12.I 1962, 1); // Позбавлений широких поглядів, замкнутий у колі особистих інтересів; обмежений. Його [І. Франка] цікавить боротьба двох елементів: гордого, егоїстичного боярства, що живе тільки для себе, для своїх вузьких класових інтересів, — з нижчим, біднішим класом народу (Коцюб., III, 1956, 39); Деякі люди доброї волі, але вузького погляду, стали підкопуватися під програму (Фр., XVI, 1955, 128); Іванів світ був вузький, близький до тваринного (Збан., Сеспель, 1961, 279); // Пов’язаний з певною галуззю; спеціальний. Точність перекладу [електронною машиною] .. виявляється достатньою для спеціальної літератури з вузької галузі (Наука.., 9, 1959, 19); В нижчеподаній статті я, звичайно, не охоплюю всіх проблем розвитку української мови, обмежуюсь лише кількома вузькими, як мені здається, пунктами (Рильський, III, 1956, 63).
3. лінгв. Який вимовляється з невеликим розкриттям рота (про голосні звуки). Вузьке переднє і теж дуже характерне для розглядуваної системи голосних (Курс сучасної укр. літ. мови, I, 1951, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 784.