ВУЛКАНІЗА́ТОРНИК, а, ч., техн. Те саме, що вулканіза́тор 1. Контролери добились, щоб вулканізаторники в першу чергу брали ті покришки, від яких раніше відмовлялись (Ком. Укр., 7, 1966, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 786.