ВУЛКАНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до вулкана. На ранньому ступені розвитку вулкан не має вулканічного конуса (Курс заг. геол., 1947, 217); Каффа дивовижно нагадує Помпею, зруйновану вулканічним вибухом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 144); // На якому є вулкани. Найбільший вулканічний пояс, наче вогняне кільце, оперізує Тихий океан (Про вулкани.., 1955, 13).
2. Стос. до вулканізму. На Землі в районах, де ще не закінчився процес горотворення, бувають землетруси і спостерігаються вулканічні явища (Фіз. геогр., 7, 1957, 25); // Який утворився внаслідок вулканізму. Вздовж Тихоокеанського узбережжя.. поширені товщі вулканічних порід (Геол. ж., XIV, 4, 1954, 34).
3. перен. Дуже сильний, бурхливий. М. М. Єрмолова творила свої численні і духовно різноманітні образи.. зі спалахами вулканічної пристрасті (Мов життя в мист., 1955, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 787.