ВУРКАГА́Н, а, ч., розм. Безпритульна, неохайно вдягнена людина, яка живе з дрібного грабіжництва. Зараз перед ним стояли не вуркагани, грабіжники, а самураї, фашисти (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 97); Зовні хлопчик нічим не нагадував вуркагана (Гончар, Таврія.., 1957, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 788.