ВУША́НКА, и, ж., рідко. Зимова шапка з вухами (в 3 знач.). Полоз натяг рукавиці, кудлату вушанку, і вони вийшли (Собко, Зор. крила, 1950, 153); Він був одягнений у заячу вушанку, в полатаний кожушок, на ногах — високі валянки (Руд., Вітер.., 1958, 412).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 791.