ВШИ́ТИЙ1 (УШИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вши́ти1; // вши́то, безос. присудк. сл. Під його портретом червонів шматок побабченого від часу оксамиту, в який вшито шістнадцять турецьких стрілок, знайдених в кістяку запоріжця (Стельмах, Хліб.., 1959, 84).
ВШИ́ТИЙ2, ВШИ́ТИСЯ, ВШИТТЯ́ див. уши́тий 1, уши́тися і т. д.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 794.