ВШТРИКНУ́ТИ (УШТРИКНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., перех., чим і без додатка. Уколоти чимось тонким, гострим. Тільки доторкнеться [Уляна] до Прокопа Івановича, то він і здригне, неначе його шилом уштрикнули (Стор., І, 1957, 192); // перен. Дошкулити чим-небудь образливим. Штабний писар, якому відомо, що Гаркушині сини теж ховаються десь від кадетської мобілізації, не пропускає нагоди вштрикнути старого (Гончар, Таврія.., 1957, 628).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 794.