ВІ́ВА́Т, виг., заст. Уживається для вираження побажання: "хай живе". А князь аж синій похожає, Та сам несмілих наливає, Та ще й покрикує "віват!" (Шевч., II, 1953, 9); — Віват! — гострим огнем оддалося по той бік (Вас., II, 1959, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 549.