ВІВЧА́РСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до вівча́р 1. Лилися звуки вівчарської трембіти, лунаючи від верха до верха (Фр., III, 1950, 8); Ніде ані людини, Лиш чути — здалека вівчарська пісня лине (Рильський, Поеми, 1957, 28).
2. Стос. до вівчарства. Вівчарський завод при мануфактурі налічував у 80-х роках [XVIII ст. в Росії] 17 тис. овець (Іст. УРСР, І, 1953, 346).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 551.